Не можна ні про що мовчати,
Горить тривогою чоло
Ці вірші, роздуми і факти
Це все було, було, було…
Минуло 35 років з того часу, як вибухнув реактор на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС.
Тридцять п’ять років цвітом скорботи і суму зацвітають й чорнобильські сади. На квітучій українській землі з’явилась пусті міста і села, мертвий ліс, до якого не можна підходити, вода, яку не можна пити.
Чорною плямою на нашій землі стала чорнобильська трагедія.
Минають роки, а біль не вщухає, тривога не покидає людей, Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам’яті.
Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими, перед пам’яттю померлих від радіаційного смерчу.
Перегляд відео за посиланням: