Безпечний інтернет

Шість  правил Інтернету для батьків

Інтернет сприяв швидкому стрибку у сфері інформатизації суспільства. Але разом із тим цей ресурс містить багато ризиків. Дізнайтесь про 6 правил, які допоможуть вам захистити свою дитину від небезпек в Інтернеті.

 6 правил для батьків — розумних користувачів Інтернету:

1. Розмістіть комп’ютер у кімнаті, яку використовують усі члени родини. 
Іноді діти тримають у секреті те, що вони користуються Інтернетом. Вони можуть не бажати того, аби їх батьки були у курсі їх дій в мережі. Важливо не реагувати досить емоційно, а зробити все можливе, аби зняти цю психологічну напругу.
Обговорювати можливі труднощі легше, коли комп’ютер знаходиться у спільній кімнаті. Крім того, ви можете використовувати Інтернет разом із дитиною. Таким чином, розмови про Інтернет та контроль за його використанням стануть повсякденною частиною вашого родинного життя.

2. Використовуйте будильник для обмеження часу, якій дитина проводить в Інтернеті.

Заздалегідь погодьте тривалість перебування в Інтернеті. 
Бажано визначити час перебування дітей в он-лайні. Час, проведений за комп’ютером, необхідно обмежити для того, аби не нанести шкоду стану здоров’я дитини. Ігрова комп’ютерна залежність стала великою проблемою у всьому світі.
Обговоріть час перебування дитини в Інтернеті та домовтесь про використання будильника. Таким чином ви уникнете можливих конфліктних ситуацій.

3. Використовуйте технічні засоби захисту: функції батьківського контролю в операційній системі, антивірус та спам-фільтр. 

Для роботи за комп’ютером зовсім необов’язково знати всі його функціональні можливості. Запросіть спеціаліста, якій налаштує операційну систему вашого комп’ютера та покаже, як працювати із батьківським контролем. Краще один раз побачити, аніж багато разів почути. Не використовуйте у себе вдома комп’ютер, якій технічно є незахищененим.

4. Створіть «Сімейні інтернет-правила», що містять правила онлайн-безпеки для дітей. 

Діти навчаються шляхом експериментування. Якщо ви зацікавлені у тому, аби ваша дитина навчалась не на своїх власних помилках — якомога частіше обговорюйте теми, пов’язані із Інтернетом. Ви можете розказати, наприклад, про достовірність інформації, розташованої в мережі. Так ви невимушено створите свої «родинні правила» Інтернет-безпеки. Традиції, норми та правила, які закріпились у родині — довговічні.

5. Проводьте більше часу із дитиною. Всіляко заохочуйте обговорення тем, пов’язаних з Інтернетом.

В житті кожного трапляються помилки. Немає потреби сприймати помилки дітей як життєву проблему. Будуйте довірливі стосунки задля того, аби бути впевненими, що у будь-якій ситуації дитина звернеться за допомогою саме до вас. Щоб не сталось, ваша дитина повинна бути впевненою, що у будь якій ситуації вона може розраховувати на вашу підтримку та прийняття. Гарний рецепт побудови довірливих відносин — щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу. В невимушеній ситуації набагато легше обговорювати «складні» питання.

6. Навчайте дітей критично ставитися до інформації в Інтернеті і не повідомляти конфіденційні дані он-лайн. 

Повідомте дитині, що практично кожен може створити свій сайт, і при цьому ніхто не може проконтролювати достовірність інформації, розташованої на такому сайті. Навчіть дитину використовувати інформацію із різних перевірених джерел. (за матеріалами сайту Онландія)

Безпечний Інтернет

Цікаві цифри, факти, події (за матеріалами наукових досліджень)

78% українських дітей старше 6 років користуються Інтернетом;
24% батьків не знають про те, що їхні діти виходять в Інтернет через мобільні телефони;
9% батьків не підозрюють, що їхні діти виходять в Інтернет через мобільні телефони батьків;
8% батьків не знають, що їхні діти відвідують Інтернет-клуби;
27% дітей зізналися, що в Інтернеті з ними контактували незнайомці, 30% з них пішли на контакт;
28% висилали фото віртуальним знайомим;
7% ділилися в Інтернеті інформацією про сім’ю.

9 лютого 2010 року в Україні пройшов День безпечного Інтернету. Вперше ідея відзначати цю дату була висунута Єврокомісією ще у 2004 році, а функції основного координатора руху були покладені на Insafe – європейську мережу організаційних центрів з пропаганди безпечного, свідомого користування Інтернетом та мобільним зв’язком.

Україна долучилася до цього процесу лише в 2008 році. Тоді була створена Коаліція за безпеку дітей в Інтернеті. Був створений сайтOnlandia, на якому можна знайти ретельно розроблені «інструктажі з техніки безпеки» знаходження в Інтернет для всіх категорій населення, завантажити спеціальну «дитячу» версію електронної пошти, вільну від вірусів і спаму.

Цього року Коаліція в якості свого пріоритету висуває роботу з батьками. Фішинг, кардинг, грумінг, булінг, мобінг – з урахуванням одного з найнижчих у Європі рівнів проникнення Інтернету в Україні ці терміни мало для кого несуть змістовне навантаження. Хоча без з’ясування їхнього змісту і мови не може бути про підключення домашнього комп’ютера до Інтернету.

Фíшинг (англ.  fishing ) — вид шахрайства, метою якого є виманювання у довірливих або неуважних користувачів мережі персональних даних клієнтів онлайнових аукціонів, сервісів з переказування або обміну валюти, Інтернет-магазинів. Шахраї використовують усілякі виверти, які найчастіше змушують користувачів самостійно розкрити конфіденційні дані – наприклад, посилаючи електронні листи із пропозиціями підтвердити реєстрацію облікового запису, що містять посилання на веб-сайт в Інтернеті, зовнішній вигляд якого повністю копіює дизайн відомих ресурсів.

Грумінг (англ. grooming) – входження в довіру до дитини з метою її схилення до якого-небудь брутального поводження, в тому числі і в сексуальному плані.

Злочинці найчастіше встановлюють контакти з підлітками в чатах або на форумах. Зазвичай вони добре обізнані із захопленнями сучасної молоді і без особливих зусиль підтримують бесіди. Вони знаходять співрозмовників, які чимось засмучені або шукають підтримки, співчувають їм, потім пропонують перейти в більш відокремлене віртуальне місце спілкування. Поступово втягують їх в обговорення інтимних питань. Потім пропонуються зустрічі в реальному світі.

Кардинг (англ. curding) – вид шахрайства, при якому проводиться операція з використанням банківської картки або її реквізитів, не ініційована або не підтверджена її власником.

Буллінг (англ. bullying) – залякування, переслідування, знущання, глузування й інші дії – які здатні налякати, принизити й іншим чином негативно впливати на дитину.

Цей вид насильства набув широкого поширення в середовищі підлітків. Вони створюють сайти, присвячені одноліткам, які з тих чи інших причин стають «ізгоями», розміщують компрометуючі їх фотографії, надсилають анонімні образливі та загрозливі повідомлення, розпускають непристойні чутки. Іноді сцени знущання знімаються на фото – або відеокамеру і потім поширюються через Інтернет.

Буллінг – явище глобальне і масове. За словами 1200 дітей, які відповіли на запитання Інтернет-сайту KidsPoll, буллінгу піддавалися 48%, у тому числі 15% – неодноразово, а самі займалися ним 42%, причому 20% –  багато разів.

Мобінг (англ. mobbing) – психологічні утиски, переважно групові, працівника з боку роботодавця або інших працівників, що включають у себе постійні негативні висловлювання, постійну критику на адресу працівника, його соціальну ізоляцію усередині організації, виключення з його службових дій соціальних контактів, поширення про працівника свідомо неправдивої інформації тощо.

Мобінг виражається в різних формах, і розвиток Інтернету породило чергову – мобінг в соціальних мережах. 

За наслідками мобінг в Інтернеті нічим не відрізняється від реального життя. Особливо чутливі люди переживають цькування дуже важко, аж до суїциду. Особливо це явище небезпечно для дітей, які в силу незрілості психіки близько до серця сприймають знущання однолітків. Уже є приклади дитячих самогубств на цьому ґрунті.

Інтернет-мобінг навіть більш небезпечний, оскільки, якщо раніше діти, які зазнавали утисків однокласників, могли хоча б вдома уникати цих проблем, то зараз цей тиск дитина відчуває постійно. Збільшується він тим, що Інтернет робить мобінг відкритим для всього світу. Дитина отримує ярлик жертви в очах тих, хто не повинен знати про цькування (в соціології це називається «стигматизацією»).

Поради батькам:

  1. Будьте другом своїй дитині. Проявляйте зацікавленість її захопленнями і обговорюйте проблеми, що виникають. Якщо Ви зможете стати тією людиною, якому Ваша дитина довіряє, їй не доведеться шукати підтримки у віртуальних друзів.
  2. Установіть комп’ютер в місці, доступному всім членам родини. Це значно полегшить контроль за його використанням.
  3. Складіть правила безпечної поведінки в Інтернеті, в яких будуть перераховані вимоги, що стосуються користування Інтернетом, а також алгоритм дій дитини при зіткненні з небезпечним незнайомцем або сексуальним домаганням.
  4. Напишіть ці правила на папері і прикріпіть біля комп’ютера!
  5. Попросіть Вашу дитину нікому не повідомляти особисте: ім’я, вік, номер телефону, домашню адресу, номер школи. Поясніть, що не слід висилати свої фотографії людям, з якими вона познайомилась в Інтернеті.
  6. Попросіть Вашу дитину відразу ж розповідати Вам про неприємні ситуації під час спілкування в Інтернеті, підкресливши, що Ви не будете сердитися, про що б вона не розповідала.
  7. Переглядайте інформацію, що міститься в комп’ютері Вашої дитини. Це допоможе Вам контролювати її спілкування в мережі. Але пам’ятайте, що дитина може користуватися Інтернетом не тільки вдома, але і в школі, Інтернет-клубі, у друзів.

Нагадуйте дитині про те, що всі правила безпеки в Інтернеті залишаються в силі й тоді, коли вона користується комп’ютером і не вдома, наприклад в Інтернет-кафе чи у друзів.

«Детки в сетке», або три ступені небезпеки в мережі Інтернет

Вже починаючи з 2,5 років дитина свідомо пов’язує маніпуляції комп’ютерною мишкою зі змінами, що відбуваються на дисплеї монітору. Отже, можна вважати, що з цього віку дитина починає опанування комп’ютеру. А приблизно у 5 років дитина починає звертати увагу на той факт, що багато нової інформації батьки беруть з Інтернету і в її лексиконі з’являються слова «завантажити» або «скачати». З цього починаються перші кроки дитини до розуміння поняття інтерактивного інформаційного простору. Згодом наші діти, які, до речі, частіше більш «продвинуті» користувачі комп’ютеру, ніж їх батьки, без страху входять у цей інформаційний простір зі своїми думками, бажаннями, прагненнями. Відсутність перед очима реальної незнайомої людини надає відчуття безпечності та створює атмосферу необачливої довіри. Саме тому вчителям і батькам дуже важливо знати про небезпеку, на яку наражаються недосвідчені користувачі Інтернету. На заняттях з опанування програми семінару-тренінгу «Основи інформаційної культури вчителя», який започатковано в школі у форматі авторського методичного семінару-практикуму за темою: «Технологіявдосконалення системи самоосвітньої науково-методичної роботи вчителя», ми обов’язково торкаємось питання безпеки дітей в мережі Інтернет.

Умовно можна виділити три рівня небезпеки. Перший рівень небезпеки пов’язаний з тим, що наші діти можуть побачити на Інтернет-сторінках те, що їм поки бачити непотрібно, або взагалі нікому небажано бачити. Нажаль, Всесвітня Мережа перетворилася на великий смітник, де корисна і цікава інформація перемішана з низькопробною та відверто брудною. Найгірше полягає у тому, що «авторами» цього Інтернет-непотребу все частіше стають підлітки. Зараз неважко знайти і Інтернеті відеозапис з мобільного телефону, на якому діти знущаються, принижують та жорстоко б’ють своїх однолітків. Більше того, це не тільки не викликає у багатьох підлітків шоку, а сприймається як щось нормальне і навіть розважливе. Про жорстокість дітей у перехідному віці відомо і написано дуже багато і вона не є темою цієї розмови, але поширення її проявів через Інтернет надає проблемі особливої гостроти. Чи винний в цьому Інтернет? Не більше, ніж наше безцензурне телебачення (але це окрема розмова). Не більше ніж автомобіль, який збиває пішохода. За кожним технічним досягненням стоять люди і все залежить від того наскільки вправно і морально вони керують цією технікою. Результатом контакту дитини з такою інформацією можуть бути психологічні травми, наслідки від яких тримаються у підсвідомості довгі роки і впливають на сприйняття нею навколишнього світу.

Другий рівень небезпеки пов’язаний з можливостями користувачів робити покупки через Інтернет. Серед безлічі Інтернет-магазинів, які пропонують свої послуги клієнтам, зустрічаються і ті, мета яких шахрайство. Користувач повинен пам’ятати, що не за яких умов неможна повідомляти свої секретні дані (номер особистого рахунку, кредитної картки, кодові слова, паролі) Інтернет-фірмам, які пропонують свої товари, або послуги. Інтернет-магазини, які чесно працюють зі своїми клієнтами, ніколи не вимагають від них повідомляти особисту інформацію. Крім того,  доволі часто підлітки намагаються зробити покупку в Інтернет-магазинах без відома батьків. Втрата грошей у цьому випадку – найменша шкода, яку можна зазнати. Набагато гірше, коли діти замовляють медичні та гомеопатичні «диво-препарати» для проблемної шкіри, зменшення ваги або нарощування м’язової маси.  Наслідками вживання таких препаратів можуть бути втрата здоров’я та навіть життя. Та знову ж треба зазначити, що загроза виходить не з самого Інтернету чи препарату, а з необережності і відсутності життєвого досвіду у молодих людей. Вчителі добре знайомі з психофізичними особливостями дітей цього віку, а батькам нагадаємо: у період статевого дозрівання організм дитини переживає сильні «гормональні атаки». На порушення звичного стану (гомеостазу), організм відповідає справжнім стресом. У цей період людині дуже важко контролювати свої вчинки, аналізувати і приймати рішення. Це пояснює і агресивність, і важке переживання особистих втрат та невдач.

А ще – гостре відчуття нерозуміння та віддаленість оточуючих, з якого виходить новий, третій, рівень небезпеки.Широковідомі соціальні мережі спілкування надають своїм учасникам можливості обмінюватись новинами, власним досвідом, знайомитись та знаходити старих друзів через Інтернет. На жаль, це безумовно позитивне явище все частіше стає джерелом неприємностей для занадто відвертих учасників спілкування, якими в першу чергу є наші діти. За відомостями того ж Інтернету, у таких мережах спілкування, особливо у чатах, дуже часто присутні «хижаки». Так умовно назвали людей (а точніше «нелюдей»), які «полюють» на наївних користувачів Інтернету. Техніка «полювання» не складна. Представляючись, в залежності від ситуації, дівчиною або молодим чоловіком, «хижак» намагається  підвести свого співрозмовника до відвертої розповіді про себе, свої проблеми та переживання. Мета такого спілкування теж зрозуміла: увійти у довіру і відсторонити насправді близьких людей. Підлітки доволі часто бувають у розладі зі своїми батьками, отже, вони – найлегша «здобич» для «хижака». Найстрашнішим результатом такого Інтернет-спілкування може стати зникнення дітей.

Яким же чином можна захистити свою дитину від загроз, що причаїлися  на просторі «Всесвітнього Павутиння»? На жаль, абсолютно надійних технічних засобів захисту на теперішній час невідомо. Будь-які системи захисту, що реагують на підозрілу назву чи зміст сторінки і блокують її, можна обійти. Достатньо сказати, що значна кількість інформації порнографічного змісту маскується під сторінки знайомств і мережі спілкування, які зараз переживають бум своєї популярності серед молоді. Але все ж таки, не слід зовсім нехтувати Інтернет-фільтрами, які дозволяють автоматично регулювати час перебування дитини в Інтернеті, дозволяють відвідування тільки визначених переліком сторінок і мають власну «історію» їх перегляду. Щоб не обмежувати вибір наших читачів, ми не будемо наводити назви програм-фільтрів. Їх, як і самі програми, можна знайти через пошукові системи Інтернету і визначитись індивідуально. А як додаток до технічних засобів безпеки можна надати такі прості поради:

  • Поясніть дитині правила поведінки в мережі Інтернет та які наслідки можуть мати порушення цих правил. Намагайтесь це зробити обережно, без залякування. Спланувати цю розмову вам допоможуть матеріали сайту Microsoft або будь-яких інших сайтів, присвячених безпечній роботі в мережі Інтернет. Тільки обов’язково спершу перегляньте їх самі.
  • Не залишайте дитину з Інтернетом наодинці. Для цього, не встановлюйте комп’ютер у кімнаті дитини, розташовуйте його у загальній кімнаті помешкання. Монітор треба розвернути екраном до загальної зони кімнати, щоб у будь-який час ви мали змогу побачити, що на ньому відбувається.
  • Перевіряйте «історію» Інтернет-оглядача (браузера). Історія браузера – це детальний перелік сторінок з зазначенням дати і часу, які переглядав користувач Інтернету. Пам’ятайте про те, що історію Інтернет-оглядача можна очищувати як повністю, так і за обраною датою або часом. Очищена історія повинна послужити сигналом для батьків уважніше придивитися до поведінки дитини.
  • Не відпускайте дитину на зустріч з новими друзями, що знайшлись через мережу Інтернет, якщо ви нічого про них не знаєте або у вас виникають певні сумніви щодо безпечності цієї зустрічі.
  • Слідкуйте за поведінкою дитини. Якщо, заходячи у кімнату, ви помічаєте, що дитина швидко згортає вікно браузера, перемикає відкриті вкладки або некоректно вимикає комп’ютер чи монітор; якщо після роботи в Інтернеті у дитини різко змінюється настрій, вона стає агресивною, збудженою або, навпаки, пригніченою, – це привід для спокійної довірливої розмови. Не починайте її відразу, це може тільки погіршити ситуацію. Дайте дитині можливість заспокоїтись і змиритись з думкою, що вам сталі відомі її «маленькі секрети».

Отже, не треба нехтувати ніякими засобами захисту. Пам’ятайте про те, що мова йде про безпеку, здоров’я та навіть життя наших дітей. Та, використовуючи будь-які технічні засоби безпеки, не забувайте, що найнадійніший захист – це знання і розуміння. Не дарма кажуть: попереджений, отже озброєний.

Антивірусний захист системи комп’ютера

Згідно даним дослідження Українського Антивірусного Центру (http://www.unasoft.com.ua/), вірогідність наявності вірусів в системі комп’ютера, що позбавлений захисних програм, складає 99%. Навіть у тих випадках, коли дія вірусів непомітна і не впливає на ефективність роботи системи, треба профілактично сканувати обладнання, бо активація деяких вірусів пов’язана з певним терміном (показником дати або часу). Коли комп’ютер не приєднаний до Інтернету і антивірусний захист здається користувачеві зайвим, треба пам’ятати, що джерелом вірусів може стати змінний накопичувач інформації чи компакт диск невідомого виробника. Результатом такої необачливості може стати некоректна робота обладнання або втрата програми та інформації, все залежить від того, який вірус ви «підхопили». Про типи вірусів та інші шкідливі програми можна прочитати у стислому і неважкому для розуміння огляді (http://www.getinfo.ru/article371.html).

Антивірусний захист може забезпечуватись:

  • встановленням на комп’ютер повної версії антивірусної програми, які запускаються при завантаженні системи і автоматично проводять сканування  розділів жорсткого диску, оперативної пам’яті, змінних носіїв, електронної пошти, сторінок Інтернету та ін. безпосередньо у процесі роботи, а також автоматично через Інтернет оновлюють свої антивірусні бази. Недоліком цих програм є досить висока вартість ліцензованого продукту та відбір потужності комп’ютеру і, як наслідок, зниження швидкості його роботи;
  • періодичним скануванням системи спеціальними версіями антивірусних програм. Виробники випускають оновлені версії таких програм щотижня. Деякі програми потребують інсталяції, а після сканування самовидаляються. Інші – запускаються з файлу і їх потрібно оновлювати чи видаляти вручну, або безпосередньо з Інтернету.

Тип антивірусної програми визначається залежно від потужності комп’ютеру та тим, наскільки часто він підключається до змінних носіїв інформації чи Інтернету. Не останнім фактором у виборі програми є зручний інтерфейс, але тут все залежить від вимог користувача.

Найбільшу довіру у користувачів мають програмами захисту  Антивірус Касперського (його пробну версію можна безкоштовно завантажити з сайту виробника); Dr.Web безкоштовно надає своїм користувачам пробну версію повного продукту та програму для сканування системи Dr.Web CureIt, яку можна завантажити зі сторінки розробника.

Треба виокремити новий вітчизняний антивірусний продукт, вдосконалення якого ще продовжується виробниками, але вже визнаного користувачами. Зілля (Zillya) – повна версія першого українського антивірусніку, який зараз знаходиться у вільному доступі (http://zillya.com/) і надає користувачеві повний набір сервісів безкоштовно.

Безкоштовні версії антивірусних програм можна завантажити з сайтів виробників, а можна скористатися спеціальними Інтернет-бібліотеками (наприклад, http://biblprog.org.ua/), які надають можливість порівняти програми за описом і вибирати необхідний ресурс. Нижче наведено перелік найпопулярніших продуктів:

  • Avira AntiVir Personal
  • Panda Cloud Antivirus
  • Zillya
  • Dr.Web_Cureit
  • Kaspersky Internet Security
  • Avast! Free Antivirus
  • Bitdefender

В умовах, коли більшість навчальні закладів користуються не найпотужнішими комп’ютерами і такі ж комп’ютери встановлені вдома у вчителів, особливе значення набуває захист періодичним тестуванням системи. Покращити якість сканування системи комп’ютера на наявність вірусів можна, якщо провести його у безпечному режимі. При роботі системи у стандартному режимі автоматично запускається ціла низка допоміжних програм-утиліт під які, до речі, і маскується частина вірусів. Безпечний режим роботи автоматично бере до виконання тільки систему «життєзабезпечення» комп’ютера та ті програми, виконання яких призначає сам користувач. Наведемо алгоритм такого сканування:

  • Відключити систему відновлення системи, виконавши наступну послідовність дій: відкрити контекстне меню папки Мій комп’ютер > обрати Властивості > відкрити вкладку Відновлення системи > встановити прапорець навпроти призначення Вимикнути відновлення системи на всіх дисках > підтвердити свої дії, натиснувши «ОК».
  • Перезавантажити комп’ютер, натиснувши на клавіатурі клавішу F8 після тестування Біос, але перед початком запуску Windows.
  • У меню, що відкриється, обрати Безпечний режим. Далі підтвердити бажання завантаження Windows. У безпечному режимі Робочий стіл виглядає трохи інакше: відсутній фоновий малюнок, у кожному куті екрану вказано, що машина працює у безпечному режимі.
  • Запустити антивірусну програму і розпочати тестування.
  • Після завершення тестування перезавантажити комп’ютер та відновити функцію Відновлення системи.

Бажаємо здоров’я Вам і Вашим комп’ютерам!